Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних  беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.

                                       
Ліна  Костенко
Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Той достоїн людської любові,
Бо живе й працює для століть.
                                    
М.Рильський
Головна Новини Контакти Прейскуранти Оголошення Статистика Галерея Про нас Антикорупція
счетчик посещений